На різні сторони вели стежки
І долі рвались на частини,
Навколо шум, ділилися думки
Й багровим стало полотно картини.
Там крапля крові вже засохша;
Слабеньке ехо дзвону сабель.
А тут до дір від сліз промокша
Листівка-клапоть із ГУЛАГу.
А онде вицвівша частина,
Як атеїст за віру гонить сина.
А тут бандера й брат його совєт.
Багровий весь історії портрет.
Нарешті біле, не пожовкле полотно.
І то червоним вже забрискане воно.
За віру, націю, свободу, за...
Невже і за здоров'я крові хтось наллє?
На різні сторони ведуть стежки,
І сотня поглядів, і тисяча думок
Єдине спільне - людяність.
Вірний вибір де, куди робити крок?
Одних без роздумів страхи женуть,
А інші в сторону за грішми йдуть.
Є ті, хто навмання, аби не зачіпали.
Розпорошились. Щоб не заблукали!
І лиш маля, нездатне ще ходити,
На роздоріжжі дивиться у небо.
Йому б всі поруч, й щоб любити.
Навіщо розділятись треба?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931608
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.11.2021
автор: Оксана Бугрим