Білка бігає. Горішки,
Діткам он назбирає, трішки.
Найсмачніші, білченятам,
Повідносить, білка - мати.
В те дупло, що ген - високо,
Знизу не побачить око.
Там в домашньому затишку,
Все з'їдять, навіть без лишку.
Скоро виростуть більчата,
Та й покинуть мами хату.
Підуть свій шукати ліс,
Щоби щастя їм приніс.
© В. Небайдужий 2021 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931629
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.11.2021
автор: Небайдужий