Покажи мені шлях до ніжного сонця,
розкажи за горою якою живе.
Вірю є десь хатина з відкритим віконцем
де проміння та силу воно береже.
Йди за гори, що вкриті хмарами...
По під ліс, що говорить пошепки...
Полониною з п'янкими травами,
що дурманять твОї думки.
На галявині вкритою квітами
непомітний для злих людей,
оповитий виноградними вітами
видимим стане дім для добрих очей.
В тому домі мешкає сонце...
Береже там натхнення своє.
Ти поглянь у відкрите віконце
і тихенько подякуй за все.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931632
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.11.2021
автор: Гучномовець Київський