Початок грудня, новорічна метушня,
Але мене рятує тепла чашка кави,
Якби я знав, як вона вплине на життя,
Пішов в кав‘ярню би не для забави.
Вдягнув би кращий свій костюм,
Замовив б пляшку ягідного бренді,
Знайшов би люксовий велюр,
І виглядав би, ніби я сучасний денді.
Але я виглядав безглудо і незграбно,
В обідраних з стєпухи найках,
Та серце билось все частіше,
Як в романтичних казках-байках.
Я відчинив двері і забув
Про всі свої дрібні, сумні думки,
Бо в тихій залі бачив лиш тебе,
Горду й серйозну, як Вінфрі.
Ти приклад незалежної і сильної,
Я бачу, що зрадливо ранена в душі:
Ймовірно, ти з маленького містечка,
Де почуття перетворились на плітки.
До біса проста, як кажуть, «миша»,
У светрі чорнім, штанях оверсайз,
Великих окулярах, котрі їй не личать,
З огидою куштує Лонг-Айленд айс.
Вона не та, хто любить алкоголь,
Не та, що скаче на гучних вечірках,
Не та, хто знає про самоконтроль,
Не та, хто знається на кінозірках.
В ній сто відсотків інтроверсії,
Краплина сумнівів і щіпка болю,
Жага до справедливості й помсти,
Що не змиєш морем алкоголю.
Я бачу в неї шрам під оком,
На тілі давні шрами боротьби,
Що вміло скриті під тональником,
Який не скриє рани на душі.
Русяве волосся трохи нижче плечей,
Залізний погляд Маргарет Тетчер,
Синці під очима від безсонних ночей,
Й пучок, як в школярки-тінейджера.
Я не Степан, ти не Маруся,
Але припали дійсно до душі
Твої великі й зелені очі,
Червоні від навчання й туги.
Не знаю, хто ти, прекрасна незнайомко,
Не знаю, чи зустрінемось ми ще,
Але я вдячний за такий болючий досвід,
Коли в людині любиш абсолютно все.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931705
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.11.2021
автор: Ілонака Руминка