Обціловане листя морозом
Спадає, втрачаючи цноту.
І дерева, немов під гіпнозом,
Скидають свою позолоту.
Без стиду, залицяльнику вітру,
Демонструють свою наготу.
Той, барвистого листя палітру,
Обриває з дерев на льоту.
Він без тіні жалю і моралі
Догола роздягає усіх,
Шаленіє у цім ритуалі
Від безкарності своїх утіх.
22. 11. 2021 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931717
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.11.2021
автор: Мирослав Вересюк