Біжить за мною
Кудлатий песик чорний.
Чи ж то загубивсь?
Стежину вгору
Не так легко здолати.
Особливо в дощ.
Не відкриється,
Хоч як би не просив ти,
Неба таїна.
Молочна каша –
Не їжа для «джиґіта».
М’яса подавай.
У новоріччя
Весело не всім. Скиглить
Покинутий пес.
На прощання чай
Давайте вип’єм, друзі.
Думайте – саке.
Сам собі зварив
І сам спожив вечерю.
Спатиму теж сам.
Щось намалював.
Дивлюся, а то чортик.
Де ж це він узявсь?
Танцюють тіні
Жіноча й чоловіча.
Трясеться стіна.
Наближається
кінець життя дороги.
До спочинку йду.
Гей, горобчихо!
Твій чоловік вернувся.
Бери макогон.
О, не поспішай,
Жабеня не розчави.
Плакатиме дощ.
Журюся всю ніч.
Чи щось солодке з’їсти,
Чи само пройде?
Правічні гори.
Кричу на повний голос
Вікам. Не чують.
Чи то печальна
Вода, якою вмився?
Краще б не вмивавсь.
Чи то дощ, чи сніг…
Зневаживши негоду, -
Завжди в дорозі.
Де узялася
Під рясою монаха
Мала мурашка?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931758
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.11.2021
автор: Едельвейс137