Стомившись бігти,
Стоїть, відпочиває
Потяг швидкісний.
Розпродано квитки всі –
Знов бігтиме усю ніч.
Діточок люблю.
Народжує дружина
Щороку по одному.
На старості самотнім
Не доведеться бути.
Пісні про літо
Найкраще зима пише.
Жива уява.
Пірнаєш з головою
У літепла принади.
Велика справа –
вареники ліпити!
Їсти – й поготів.
Улюбленці народні-
Спокусливі стандарти.
Жебрачить кішка
Так жалісливо: няв… няв…
Хлібця не хочу.
З’їла б рибинку, м’ясця,
Іще смачну ковбаску…
Безкінечна Ци
весняного Ямато.
Сакура цвіте.
Ханамі – милування
Душі квітучим садом.
Любов з роками
Не слабне в моїм серці.
Лише щоночі
Від сліз гірких мокріє
Самотнє узголів’я.
.
Зернятка рису,
Що залишились в полі
Мете осінній вітер .
Прийшло на думку:
А чи не доля, часом
Мене така ж чекає?
.
Знесилився геть
Й в любові розчиняюсь.
Мов перший іній,
Що на хризантеми впав
В моїм саду осіннім.
.
Літня комашня
в вогні лампадки гине.
Отак й зі мною,
Не дай Біг, може статись –
Любов’ю злегковажив.
.
Тебе зустрівши,
Немов світляк палаю.
Та не бачиш ти.
Тому то і байдужа
При зустрічі. Як прикро!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931761
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.11.2021
автор: Едельвейс137