Маленьке місто, маленька я,
Дивлюсь на світ крізь призму реалізму,
Бачу сім‘ю з щасливим дитинчам,
Як іронічно, коли знаєш правду чисту.
Щодня, коли я мчу на навчання,
Автобус 39, 32 хвилини поту,
Я бачу все з немитого вікна,
Я бачила його коханки вроду.
Приємніше погратись з тілом Дженер,
Коли кохана вагітна другою дитиною,
Мовчиш, бо легше виправдати себе,
Аби не нервувати обрюхатену дружину.
Лякає дежавю, коли я бачу їх балкон,
Бо там вона пообіцяла бути в щасті і негоді,
Ну а тепер одурена тримає телефон
Читаючи брехливе смс «затримка на роботі».
Вона помітила на білім светрі тінт,
То не її, так як червоний їй не личить,
То був не натяк, а потужний крик,
Що чоловік коханий її знищить.
То є брехня, що кожна жінка стерва,
Не всі ми прагнемо помститись,
Але вона підтвердження стереотипів,
І скривдженою втопить в Світязь.
Вона зустріла поцілунком і вечерею,
І клекотіла, що кохає більш за все,
Тримаючи заточені ножі за спиною,
Шалено посміхаючись йому в лице.
Він виправдовувався, склиглив у рукав,
Казав, що просто секс - то не любов,
Не встиг договорити, мертво впав,
І в тиші зрадницькій холоне в жилах кров.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931793
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.11.2021
автор: Ілонака Руминка