Як прикро, що лани українські в сльозах,
Не тішить, що більшість змирилась,
Та як повернути ваш запал в очах,
Коли людство боротись спинилось.
Де зник колорит, яким ми так пишались?
Чому всі мовчать, коли треба кричать?
Не той уже час, щоб визнати слабкість,
Це саме той час, коли треба волать!
Не приймуть нас в НАТО, бо ми у війні,
І час діяти, діти Вкраїни,
Для «Рашки» хохли, для когось дурні,
Але здатні здолати руїну!
Не хочу брехати, та прикро мені,
Коли є море лжепатріотів,
Бо справжній народ клейноди свої
Не складатиме за ідіотів.
Вас чіпляє «хохли» та «клоунська рада»,
Але чхати на море сліз?
Згадайте минуле, хлопці й дівчата,
Коли Сталін у країну вліз.
Ваша ніжна натура, образа на ЗМІ
Та байдужість до страху й лиха,
Життя так циклічно, браття мої,
Це поки що у вас тихо.
Мені боляче вірити в новини й плітки,
Читати про борги й крадіжки,
Дізнатись про чортові хабарі,
І про зрадницькі, братські підніжки.
Невже це все правда, що час летить,
А люди все забувають?
Про повстання, бійки й голод війни,
Про мільйони, що помирають.
Вас не вб‘ють за п‘ять колосків,
Не репресують за пост в Інстаграмі,
Навряд чи стрілятимуть за коментар
Чи жарт про «клоуна при владі».
Ви можете й далі скаржитись вдома,
Проклинаючи власне життя,
Виправдовуючи бездію лінню та втомою,
Вигадуючи собі прикриття.
Ненавидь політиків, несправедливість,
Пиши хейтерські коментарі,
Але скажи: якщо все ж таки буде мітинг,
То чи вийдеш туди саме ТИ?
Українці, народе любий мій,
Плекайте свою Батьківщину!
Не можна любити народів других,
Коли ти не любиш Вкраїну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931844
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.11.2021
автор: Ілонака Руминка