Осінь прощай! Лети далеко,
Весь біль і тугу забери туди,
Не долетять куди й лелеки,
У пошуках тепла й води…
Прощаючись, я не заплачу,
Укрившись спомину плащем,
Твою печаль в собі пробачу,
Сльозами вмиту та дощем…
Осінь прощай! Пора настала
Шукати нових щирих днів,
Болюча серце лють скувала,
Від «благородства» ворогів…
Я не клену, а лиш молюся,
Щоб Бог геть всіх оберігав.
Навіть в тумані розчинюся,
Якщо б Всевишній забажав…
Осінь прощай! Твої причуди
Не в силі більше я терпіть,
Вдихатиму на повні груди,
Кляніть мене, чи не кляніть…
Нікому лиха не бажаю,
А лиш усім в стократ того,
Що я від кожного з них маю,
Достатку того й спокою мого…
Осінь прощай! Не буду інша,
Якщо й цей біль переживу,
Мабуть не вмію бути ліпша,
По Волі Божій бо живу!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
25.11.2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931977
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.11.2021
автор: Lilafea