ОбІйми в пів секунди, короткий цьом у щічку,
Не взнає світ про нас, гортаючи фейсбука стрічку.
Ти усміхаєшся і сяєш, як завжди гарно пахнеш,
Кажи усе як є! І маску цю, на себе згодом вдягнеш.
Переді мною ти - беззахисна й саморозп'ята,
Цією щирістю свідомість вся пройнята.
Всіма чеснотами й гріхами ділишся відверто,
Відчутно і без слів як душу глибоко тобі подерто.
Лиш не зрони сльози - печаль не вічна!
Як глибоко болить, а ти незмінно лаконічна.
Я все почув: слова, між слів, й мовчання срібне,
Ми так дорослішаємо втрачаючи потрібне.
Ні, не віддав би я тебе ніколи і нікому!
Від світу, де немає місця почуттю святому,
Неспинно й жадібно б закрив собою!
Навіщо, доле, так жартуєш наді мною?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932103
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.11.2021
автор: Serdyta_Sova