Очам утіха –
Букет фіалок
ніжний.
Зимові дощі
замішують
болото.
Скільки житиме
Ця легкокрила
бабка?
Дрімають очі,
Не бачивш сну
всю ніч.
Навздогін весні
котиться сльоза
з очей .
Роки збігають
Й безповоротно
чезнуть.
З гілля будую
Хатинку. Житиму тут
Аж скінчиться вік.
Пасеться котик
В трвичці. Тихий вечір
День завершує.
Без назви квіти
Попри доріжку квітнуть.
Самосіянці.
Хмарки рожеві
Схід сонця провіщають.
Ранковий хорклас.
Зелений вранці,
Ополудні червоно
В полі мак цвіте.
Відчинив вікно
І, враз, картини бачу
Минулого давно.
Розвелося жаб
В новім ставку без міри.
І всі зелені.
Лотоси цвітуть,
А на лататті жабка
Сидить під сонцем.
З банана шкірку
Здіймаю. Я ж не мавпа,
щоб їсти таке.
Шкребу казанок,
Де вчора рис варився.
Голодний писок.
У надвечір’ї
Лемент жаб’ячий здійнявсь.
Вітерець притих.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932152
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.11.2021
автор: Едельвейс137