Хотіли справедливості – соціалізм ми мали.
Свобода та без милості –капіталізм бувалий.
Отак з вогню та полум’я крокуємо у часі.
Знецінені, знедолені… Думками на Парнасі.
Ошукані, на паперті з порожньою рукою.
Не все ще стерте з пам’яті… Де гідність, там є доля,
Де не чекають милості, підтримують довкілля,
Де праця з справедливістю, свобода без насилля.
До кращого вже рухались, звернули не в той бік.
Знедолені, ошукані… Йде неспокійний вік.
Забув свою історію, є ризик повторити.
Хотілось мати розум свій й спокійно в світі жити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932176
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.11.2021
автор: Тетяна Верес