Неподалік від поля і лісу , в покинутій хатині, під старою трухлявою підлогою, в нірці мешкала Миша. Вона проживала з донечкою на ім`я Чуча. Миша , самій донечці далеко бігати ніколи не дозволяла.Та інколи Чуча потай нишпорила під підлогою і вибігала надвір, подивитися на ліс. Вона любувалася ним, особливо, коли з дерев летіло кольорове листя. Від радості в її очах сяяли зоринки, задоволено підскакувала і пищала,
-Ото би й мені так полетіти! І чому я не пташка? Чому таких крил в мене немає? Ну навіть, не хай би на якийсь час я побула хмаринкою, ото би летіла, побачила світу.
Ця мрія довго не давала спокою. Їй хотілося, щоб якнайшвидше мама побігла в поле по зерно.
Одного дня майже весь час дощило. Та під вечір, дощ ущух і Миша вкладала доньку спати, сама ж хотіла побігти в поле назбирати зернят пшениці.
Осіння погода ніби спонукала до сну, але маленькій, вередливій Чучі не спалося. То на один бік повернеться, то на другий. За мить хитро поведе оченятами, подивиться чи мама, ще вдома, чи вже пішла. Стук- стук хвостиком, це вона так сердиться, думає - І коли ж мама піде по ті зернята?
В нірці тихо…. Чуча лежала з закритими оченятами, вдавала, що спить. Миша прислухалася до дихання доньки,
-Ну нарешті вгамувалася, ото непосида! Тільки й слідкуй за нею, щоб часом кудись не побігла, не потрапила в якусь халепу.
Матуся завжди за неї хвилювалася, адже вже декілька разів витягла з - під купи камінців. Не розуміла, чому вона під підлогу лізе? А одного разу Чучі довелося довго пищати, доки матуся не повернулася з поля.Тоді навіть захворіла та добре, що за три дні хвороба відступила.
Миша ковдрою накрила донечку,
-Ну все добре, здається спить,- пропищала і вискочила з нірки.
Минуло кілька секунд …. Чуча зірвалася з ліжка, потай поспішила за мамою. Втішила себе,
- Ну нарешті, я дочекалася! Сьогодні моя мрія здійсниться!
Вона пробігла попід хатиною і далі, оминаючи якийсь хлам, гірку хмизу, добралася до лісу.
В захваті, від падолисту вертіла голівкою,
-О! ! Яка ж краса!
Листя тихо злітало, кружляло, заворожувало. Вона й не помітила, як опинилась біля старого дуба. Жовте листя, доволі більше за листя з інших дерев, тож вирішила політати на ньому. В захваті від своє ідеї, спритно пробігла по товстому стовбурі. Зупинилася майже на самій верхівці,
-Ой – ой, це я з листочком, вже зараз полечу.
Озирнулася довкола, від побаченої краси лісу, не змогла й слова пропищати. На мить закрила оченята і уявила,що вона вже летить. Раптом одна задня лапка сповзла з гілки, вона ледь втрималася, злякалася,подивилася вниз,
-Ой, як я високо!
Не задумуючись, передніми лапками схопилася за листочок, який ще тримався на гілці.Та вмить він відірвався і мишка з ним полетіла донизу. Перед очима замерехтіло, від страху закрила очі.
Вона спинкою впала на купу листя, що лежало на купі хмизу. Тремтіла, подібна листочку, що ще тримався на дереві, сперечався з вітром. Відкрила оченята, ніби перед нею хмари, їй здалося,що летить разом з ними. Та ворухнувшись, пройняв легкий біль у спині,
-Тю, та я здається не лечу, а лежу! І чому все так швидко, чому не так, як листя?
Та знову позирнула до неба. Хмари пливли до заходу сонця.
-Ой і мені треба поспішати додому, скоро зовсім стемніє!
Але вона кілька раз пробігла довкола дуба, зрозуміла, що заблукала, стомлена, залізла в хмиз, вирішила відпочити. Злипаються очі, дрімала.
Пройшло трохи часу….Чучу розбудив шурхіт листя. За мить перед нею стояла мама Миша,
-Як добре, що я тебе знайшла! Ох і чому ж тобі вдома не сидиться? І чого було бігти так далеко, чи мене шукала?
Чуча мовчала, в неї трохи боліла спина,але про це не наважилась сказати. Вона знала, що мама буде сваритися, розуміла, що вчинила не правильно. Але обов'язково розповість, що разом з листком упала з дерева та не зараз. Вже потім, як вкотре в кутку відбуде покарання, попросить вибачення. І мама, як завжди її приголубить і скаже,
-Дорослішай, донечко! Це добре, що цього разу я тебе знайшла, але могло статися й гірше.
Приховуючи біль, вона додому бігла поруч з мамою. Їй, як скоріше хотілося бути в своїй затишній нірці.
***
Дітки! Не робіть таких помилок, як мишка Чуча! Прислухайтеся до порад. Батьки завжди вам бажають тільки добра!
28.11.2021р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932224
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.11.2021
автор: Ніна Незламна