Де гори в тумані,
Ні горя, ні лиха,
Сиджу під вербою,
Дихаю тихо.
Думки, наче хвилі
З'явились..зникають.
Чи то доганяють,
А може тікають.
І роки за ними
Поволі спливають.
Дивлюсь і дивуюсь,
До верби схиляюсь.
І ніби в дитинстві
Листочками граюсь,
Пускаю на воду,
Пливуть та зникають.
Куди занесе їх,
Маленькі не знають.
І нас, наче листя
На хвилях гойдає.
По річці пливемо,
За обрій зникаєм.
Мандруємо світом,
В заплавах блукаєм.
І десь, зупинившись,
Коріння пускаєм.
Ростемо, зростаєм,
Родина та діти
І ніби все добре,
Нема що хотіти.
Та часом так хочеться
В даль полетіти,
Із вітром на хвилях
Про щось гомоніти.
На березі річки
Тихто сидіти,
Де верба зелена,
Де трави та квіти,
Де роси казково
Будуть бриніти.
Де гори синіють
Промінням омиті,
Де граються хвилі
А з хвилями діти.
27.11.2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932310
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.11.2021
автор: Штука