* * *
Ну поквакай іще, зелена,
Серед лілій і ряски вод,
Щоб не втрапити до лелеки –
В її довгий і гострий рот.
А я з вудкою в очереті
Заглядаю на поплавець,
Перед очі, як на портреті,
Ще на нитці один рибець...
О, мій краю, мій серця острів –
Теплий, пам'ятний до кінця...
Тож спасибі, небесний Отче,
Що родитись дав край сільця.
29.11.2021р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932345
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.11.2021
автор: Променистий менестрель