Журба, журба, питає вітер голі віти.
Про жаль і сум краплинками в вікні.
Враз тишу рвуть дзвінкоголосі діти.
І сміх, і пустощі поселяться в мені.
Знімає втому цей живлющий галас,
Міняє тон лінивий ля мінор.
У лапках кіт несе мурлючі пісні,
І я йому наспівую смішні.
Такі ми вдвох веселі і кумедні.
До лісу сум – неначе повесні.
Надворі сонце, і фіалка квітне.
Дивись, Мурцюню, ми вже не нудні.
Маленька радість - хай короткі дні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932396
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.11.2021
автор: fialka@