[i]Вечірнє сонце, дякую за день!
Вечірнє сонце, дякую за втому.
Ліна Костенко[/i]
Вечірнє сонце, дякую за день,
за перший промінь із-за небосхилу
і за вінок заливчастих пісень
на жайворини тріпотливих крилах.
Спасибі щире, сонце золоте,
за усмішку твою широколику,
утіху – щебіт слухати дітей,
окрилення відчути, честь велику!
За вчора, що зорею одцвіло,
і змогу знов у завтра зазирнути,
що щедро проросло душі тепло
у серці ревнім пелюстками рути.
Ще за приємність радощів життя
і навіть за минулого судоми,
що інколи кінчались каяттям…
Вечірнє сонце, дякую за втому!
29.11.2021
А це майже те саме, але в іншому розмірі:
[b][i]Ода сонцю
[/i]
[/b]О, сонце, дякую за день,
за перший промінь з небосхилу,
вінок заливчастих пісень
на жайвора тендітних крилах.
Спасибі, сонце золоте,
за усмішку широколику,
утіху – бачити дітей,
а ще окрилення велике!
Учора, що вже одцвіло,
і змогу в завтра зазирнути,
тепло, що щедро проросло
у серці пелюстками рути.
За миті радощів життя
і за минулого судоми,
не скінчені ще каяття…
О, сонце, дякую за втому!
[i]Якщо вже хтось вирішить висловити свою думку в формі коментаря, хотілось би дізнатися - який варіант сподобався (не сподобався) більше.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932413
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.11.2021
автор: Олександр Мачула