А листопад все хмуриться від холоду й дощу,
Вже сірі стали вулиці і вітер не ущух.
То осінь з нами грається, випробування шле,
А Грудень прокидається і в гості до нас йде.
Він кине снігу білого і морозцем дихне
І птаху білокрилого він у полон візьме.
Примчить Зима - хуртелиця на білих скакунах,
В саду моїм оселиться та тільки не у снах.
У снах моїх ще літечко, співають солов'ї,
І розквітають кві́точки і гомонять рої.
Несе у дзьобі ластівка обід для пташенят,
І оксамитом падає в долоні зорепад...
Як вранці я прокинуся, то зазирну в вікно,
До нього доторкаюся замерзле вже воно.
На нього я подихаю й побачу білизну,
Пташки уже під стріхою, прокинулись від сну.
Не жданно і не гадано упав біленький сніг,
На серці стало радісно, він осінь переміг.
Сховались кудись крапельки холодного дощу,
Сльоти більше осінньої я в серце не впущу...
Автор Тетяна Горобець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932472
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.11.2021
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)