Ой, тумани сиві мою землю вкрили,
Не видно дороги й просвітку нема ...
Всюди виростають хрести і могили,
Тужить за синами мати не одна.
І знову двохсотим нам везуть синочків,
І ридає осінь , тумани встеля,
Соколам готує ложе із листочків...
І стогне від болю зранена земля.
І калина ронить криваві коралі,
Вітер сушить сльози,тугу розвіває...
Задивилась мати, як журавка в далі,
Де душі синочків Господь зустрічає.
І молиться щиро звечора і зрання...
Мамина молитва до небес летить,
І благає Бога ,щоб війна остання,
Щоб люди у мирі могли в світі жить!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932508
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.11.2021
автор: Калинонька