( до 70 річчя з Дня народення).
Прощався листопад… В останню днину,
Господь на Буковині дав дитину.
До хлопчика талант прийшов від Бога,
То ж зоряна була Його дорога.
Пісні дзвінкі, ще з малечку звучали.
Всіх зачаровували, дивували.
І замовкали в лузі солов’ї,
Коли Назар співав пісні свої.
Немов стрімкий потік, бурхлива річка,
Всіх чарував в свій час ансамбль «Смерічка».
Голос Яремчука всюди лунав,
За серце і за душу зачіпав.
Мов вітер колихав стіну хлібів,
Збирав у кетяги смачні плоди калини –
Летів Його чарівний диво – спів.
У вись, у шир, простори України.
…Та ось раптово, в зовсім ранній час,
На мить здалося – голос той погас.
Здалось, бо він лунає в горах і степах,
В концертних залах, головне – в серцях.
Назара люблять, пам’ятають люди,
Золотий голос Його ллється всюди.
Бо Він Вкраїну, як ніхто умів любить,
Тому пісням тим – вічно жить.
30. 11.2021р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932513
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.11.2021
автор: Валентина Рубан