Лише чотири кроки зосталось до польоту,
І кожен крок широкий, -- у ритмі міокарда
І чорна птиця Рух питає: “Чого вартий?
Чи вільним є твій дух, чи ти лиш бранець плоті?”
Здіймаю погляд вгору, вдивляюсь у безодню
Відшукую в узорах сузір’я Андромеди
Лелека повз летів і запитав у мене:
“Чи справді ти б хотів пірнути в темні води?”
Безодня наді мною, попереду -- свобода
Непевною ходою прийшов я на край світу
Фрегат здійнявсь увись, мов бавлячись із вітром
У мене запитався: “Чи це не насолода?”
Чотири кроки вряд зосталось до польоту
Чотири кроки вряд до вільного падіння
“Ти не з пташиних зграй” - сказало Провидіння
“Ти краще не злітай -- вода вже вкрита льодом”.
Та я відкинув геть приреченість й логічність
Бо ситий ними вщерть, мені бракує волі
Розбігся і стрибнув, змахнув крильми поволі
Злетів і осягнув:
Політ триває Вічність...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932562
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.12.2021
автор: Аскет