Коли ми йшли удвох з тобою
Вузькою стежкою по полю
Дмитро Павличко
Так захотілось красиво описати,
Але так щоб не дуже еротично,
Як ти струнка пливла поперед мене
Мов лань хитаючись чарівно і музично
Як гладила рукою те зернятко,
Що попід сонечком життям переповнялось
І все земне, і неземне добро
Під твої ніженьки лягало, пригорталось
І я волів іти так хоч до краю віку
Ловити сміх твій, що як вода тече
І бачити, як сонечко сідає,
І плечі твої золотом пече
В старому серці живе і квітне почуття,
Що є і досі бентежне й незбагненне
Ти моя лань і назавжди струнка
І недосяжна. Знов не поруч, а поперед мене
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932656
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.12.2021
автор: Стас Крівда