І
Чому ти прийшла саме цієї ночі
Безмежно далекої від зірок?
Сидиш та пильно дивишся в очі,
Бажаєш лишитись, знов почати виток
Ти неймовірна в нічному сяйві,
З тобою я ладен забути про все
Але тепер усі зізнання зайві
І сьогодні я повинен відпустити тебе
Можливо ти і лишишся сьогодні,
Та завтра напевно підеш назавжди
Серця коханців емоцій повні,
Та тільки кохання минули дні
Якби ти знала як я втомився
Від всієї правди і всього що було!
Нам терміново треба зупинитись,
Припинити топтати босими ногами скло
Нам більш немає за що триматись,
Крім кохання у нас нічого нема
І неважливо що може статись
Я вірю, що все це було недарма
Давай скінчимо все прямо зараз
Так буде краще мені і тобі
Лишимо усі почуття і образи
Забудь про мене назавжди і просто йди
II
Раптом стало все нестерпним
Завтра можна буде знову боротися
Ще раз почути її подих теплий
Втрачати розум від кожного дотику
Не йди, не йди, ми вмираємо в муках і живемо в муках
Не йди, не йди, бо що тоді в мене лишиться?
Не йди, я не витримаю розлуки
Залиш мені ще іскорку вічності!
Ти обернулася і щось всередині зайнялось
Нестримна моя пристрасть знов у тобі обізвалась
Твоє обличчя спалахнуло полум’ям шаленим
І зірвавши з себе одяг ти мовчки кинулась на мене…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932791
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.12.2021
автор: Михайло Петрів