Думки як бджоли в вулику рояться,
Були веселі, а тепер сумні,
Весь світ занепокоєний нещастям,
Хвороба шириться.То й страшно і мені.
Що буде далі, як усім нам жити,
Як подолати клятий вірус цей?
А жити треба, тільки берегтися,
У краще вірить та любить людей.
На жаль в нас маски уже стали трендом,
Не скоро скинемо ми із обличчя їх.
Це ні для кого вже не є секретом -
Навчитись жить в умовах треба цих.
Продовжуймо творити й працювати,
Сварок не треба й в"їдливих пліток,
А дарувати ніжність та кохати,
Народжувать здоровеньких діток.
Переживемо ми усі напасті:
Хвороби, війни, ненавить та гнів
І заживемо в радості і щасті,
Лише би цього кожен захотів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932829
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.12.2021
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський