1
Несподівано
падаю ввись.
Гегемони
ховають причастя.
А скріншоти
загублених звершень
розминулись
із вічним життям.
2
У своєму прамісті
ти немов
гуркотливий двійник.
Фіолетове зілля
розтікається
в улоговинах духу.
А червоні краплини
дрижать
між вітрами
погаслих епох.
3
Терпне реліктове озеро
вишнями днів,
а над ним
піднімаються
сходи прощання.
Відчини свою пам’ять вітрами.
Хай спадає на дно
твого щастя
вулкан.
4
Срібні тіні
ковзнули
по моїх вишиванках.
Я читаю
відбитки жадань.
Знов чекає мене
моя справжність.
А в куточках мовчання
озивається.
туга доріг.
5
Ці розплетені сльози –
як забуті струмки.
І не можна їх випити
часом.
Залишаймось містками
на підмостках тонких.
Ще далеко
до третього спасу…
Ще далеко до свята
лункої ходи.
А коли зір почується легіт,
ти без мене у Всесвіт
сама не ходи –
нас обох понесуть
обереги.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932888
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.12.2021
автор: aleksgun