О, виногроно!
В тобі життя надія.
Святе причастя.
Безцінним сонцеплином
Наповнюєш судини.
Вусища білі,
Заплетені в косички.
В пояс борода.
-Що? Під палючим сонцем
Літній Дід Мороз іде?
Таємні думки
У віршах проявились.
Руни-образи
В сучасність проростають
Символами мовними.
У Всесвіт прагну
Пізнати таємницю
Вічного буття.
Реальність безкінечна
У безмірних просторах.
Комарі дзижчать,
Неначе хор Вселенський.
Пора вечірня.
Край берега в затоні
Верховодка плюснула.
Найкоротша ніч,
Найдовший день у червні.
Сонця Святодень.
Єднання сил Природи
Й купальського вогню шал.
Аж зригнулася…
Зачинились з гуркотом
Важкі ворота.
Птужний подув вітру
Пожартував зненацька.
Жива картинка
Літнього крайобразу:
Неба голубінь,
Хмари кучерявляться
Над лісу частоколом.
Залите слізьми
Обличчя молоденьке.
Де ж причина та,
З якої серце тужить
І світ дощі закрили?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933092
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.12.2021
автор: Едельвейс137