Стоїть троянда на морозі,
Який ув'язнив її красу.
Рухатись вона вже не в змозі,
І не вип'є ранкову росу.
Вже не чутно її аромату,
Вона давно нерухомо стоїть.
І не співає птаха сонату,
Працьовитих бджіл уже не роїть.
Вона стоїть так одиноко,
А її душа ледь-ледь жива.
Любов заховала глибоко,
Яку відродить аж у жнива.
У троянді жевріє надія,
Яка їй опимізму додає.
Вже розквітла давня її мрія,
Із якою, досі вона живе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933159
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.12.2021
автор: Віктор Варварич