Перші подихи зими


Чарують…  перші  подихи  зими,
Хова  панянка  свої  ідеї,
Із  трепетом,  тебе  чекали    ми,
Красуня,  зранку    подібна  феї.

Дихне,  довкола  земля  під  шовком,
По  ньому  срібло  й  біленьке  злато,
І  наче  зразу,  в  злагоді  з  вітром
Війне  злегка,  заіскрить    занадто!

Зірниці  ніби,  здійма  догори,
Мигтять  вміло  і  не  на  одну  мить,
 Вже  подих,  приліг  на  сільські  двори,
 Спориш  руденький  злегка  затремтить.

Спромігся,      чом  хтось  порушить  спокій,
Стрімкий  подих  ніби  політ  птаха,
Так  плавно,  з  небес  летять  сніжинки,
Під    білим  покровом  кожна  хата.

 Із  блиском,  всі  криштальні  стежинки,
Щодня  хмаринки,  як  пароплави,
Між  них,  сяє  сонце  жовтооке,
 І  сніг  пада  в  росяні  заграви,
Краплини  вмиють  гаї  й  широке,
Все  поле,  засіяє  золотом.

Вечірній  подих,  як  легкий  туман,
 З`єднання    прохолоди  і  тепла,
Та    вітер,  ненароком  мов  шаман,
Дмухне…сніг  розтав,  суцільна  імла,
 Усе  сповиє  в  нічний  міцний  сон

                                                 06.12.2021р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933224
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.12.2021
автор: Ніна Незламна