Чарують… перші подихи зими,
Хова панянка свої ідеї,
Із трепетом, тебе чекали ми,
Красуня, зранку подібна феї.
Дихне, довкола земля під шовком,
По ньому срібло й біленьке злато,
І наче зразу, в злагоді з вітром
Війне злегка, заіскрить занадто!
Зірниці ніби, здійма догори,
Мигтять вміло і не на одну мить,
Вже подих, приліг на сільські двори,
Спориш руденький злегка затремтить.
Спромігся, чом хтось порушить спокій,
Стрімкий подих ніби політ птаха,
Так плавно, з небес летять сніжинки,
Під білим покровом кожна хата.
Із блиском, всі криштальні стежинки,
Щодня хмаринки, як пароплави,
Між них, сяє сонце жовтооке,
І сніг пада в росяні заграви,
Краплини вмиють гаї й широке,
Все поле, засіяє золотом.
Вечірній подих, як легкий туман,
З`єднання прохолоди і тепла,
Та вітер, ненароком мов шаман,
Дмухне…сніг розтав, суцільна імла,
Усе сповиє в нічний міцний сон
06.12.2021р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933224
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.12.2021
автор: Ніна Незламна