До верби близь річки вийшов,
В різнотрав'ї тут присів...
Роєм так багато слів,
А душа злітає вище...
Серцю, чується, так щемко,
Бо занедбаність навкруг,
Та й земля забула плуг –
Чи простиш нас грішних, ненько?
Молодіж в міста біжить,
Запустінь й безлюддя в селах,
Хоч по телеку все мелють
Без муки. Та й нічим крить.
Води прийме Дніпр-Славута...
Очерет шепоче мій:
"Ні, журитися не смій,
Совісті і Правді – бути!"
09.12.2021р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933235
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.12.2021
автор: Променистий менестрель