Я по Тисі на Дунаї
За дружиною пірнаю,
Яка в Сонячній Хорватії
Заробляє для нас з матір’ю,
І для двох довженьких діток
Взимку, осінню і літом.
…Бо весною – сильна повінь,
Й я не допливу до мої
Найрозу́мнішої жінки,
Коли скучимо горіннями…
…І я сво́є Закарпаття
Люблю, як матусь – дитятки.
І дружина срібно-кронна
Обіцяє ідіомою,
Що заробить – і додому!
09.12.21р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933422
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.12.2021
автор: Юхниця Євген