Ранок знову безликий. І чутно, що дощ без упину.
В жмені теплій стін рідних прокинусь , полину в дитинство.
Радо серцем прийму цю просякнуту сірістю днину.
В ній для мене розвішане скрізь кришталеве намисто.
Все працює старий телеграф на моїм підвіконні ,
Стука краплями азбука Морзе, диктована вітром.
Я в оселі своїй, як у маминих теплих долонях.
Бо даровано Богом нам дні для добра і для світла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933430
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.12.2021
автор: Lesya Lesya