На краю цивілізацій,
У глухому б десь містечку,
Мов на іншій жить Планеті –
Де не діляться на нації.
Там десь і розкошувати,
Чути дихання Природи –
Чи дощі, чи сніг, чи сонце,
Ту первинність скуштувати...
Де всі люди між собою,
Як одна родина люба –
Кожен ділиться чим може,
І їдою, і душою...
А тинів між них немає,
Як сьогодні – по шість метрів,
Бо серця навстріч відкриті,
Не потрібні й поліцаї.
То невже колись так буде?
У тобі і зовні Світло,
Жадобу і злість під мітли!
Людство щось, чи хтось – розбудить?
11.12.2021р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933541
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.12.2021
автор: Променистий менестрель