З дому палаючого посеред зірок,
На землю мертву й всіяну кістками,
З міліонами просверлених дірок,
Стрибають спалаху короткого заради,
Дивляться уверх поглядом скленілим,
Обгорілими руками тянуться на слід,
До неба, де лишився нерозквітлим,
Як хвіст комети він розсіявся і зблід,
І лиш кульку від пінг-понгу,
Давити горло він лишив,
Його яскраве світло нам дорогу,
Освітило серед нив.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933561
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.12.2021
автор: Макс Сердюк