Мов спілі ягідки калини
зарум'янились твої щічки,
як вперше я сказав "Кохаю..."
там, на місточку біля річки.
Мов засоромилась калина,
схилила нижче свої віти.
Я ж шепотів тобі єдиній,
найкращій для мене у світі.
А сніг кружляв, кружляв...
так легко
вкривав дорогу, дерев віти.
Весна цвіла в моєму серці,
й зима нам дарувала квіти.
А потім білі квіти ніжні
іскрились в сяйві зір яскравих.
І ми раділи ( пам'ятаєш?),
тим поглядам зірок цікавих.
Не холодом зима війнула,
а розсипала диво-квіти.
Весь світ світився чистотою,
тягнув назустріч руки-віти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933579
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.12.2021
автор: Надія Башинська