[ [i]« Валяти – не ваяти...»[/i]
Істукан
***
Людина сотворила Бога-Сина...
і капище придумала людина...
зате цілує ідола і мощі
за те, що ходить до чужої прощі.
***
Дереворити прикрашають хату,
оберігають дух її – пенати,
ікони зображають тільки те,
чим світова релігія багата.
***
Збуваються і фантастичні мрії,
і на удачу тліючі надії...
але якщо дається й не беремо,
то це слугує інде лиходію.
***
Не забувай, що за душею сохне
ота...з косою... хапне і не охне.
Та поки є надія на Аллаха,
емір живе й осел його не дохне.
***
Усе, що помічаю на окрузі,
нагадує її... одну... у лузі...
шукаю на землі її сліди.
І що? У неї – віртуальні друзі.
***
Усе найкраще кануло у Лету...
виною цьому – оди і сонети,
а ось на те, чим серцю завинив,
не реагують іноді й поети.
[b][i]Нарація[/i] [/b]
Я не римую крові і любові,
нові слова мені уже не нові,
любити і жаліти не умію,
рубаю рубаями по живому.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933591
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.12.2021
автор: I.Teрен