Зітхає грудень, мов глибока осінь.
Безлиста мряка наганяє сум.
Не вистачає снігових заносів.
Пірнути би в оновлену красу...
І хай би злився скрипом лютий холод,
Вплітався інеєм деревам поміж брів,
Іскрились блиски зайчиків довкола
Поміж феєрії бенгальських дивослів.
Та поки морок шле послання чорні,
Стискає серце туга навісна,
Мене рятують лиш твої долоні,
Насичують наснагою сповна́.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933630
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.12.2021
автор: Оксана Дністран