Я дуже чекаю, чекаю дзвінка,
А ти все не дзвониш чомусь.
Любове, скажи ну чому ти така,
Думками до тебе озвусь.
Мовчить телефон і здається, що ніч,
Мої всі читає думки.
Любове - я зустріч прошу віч - на - віч,
А ти все мені навпаки.
З'явилися зорі і місяць в вікні,
У тишу вслухаюся я.
Невже не подзвониш коханий мені,
Не скажеш коханій слова.
Десь чується подих таємний Землі,
Планети поснули мабуть.
Не спиться, не спиться сьогодні мені,
Так хочу дзвінок цей почуть...
І лише, коли, задзвонив телефон,
До нього я стрімко біжу.
О Боже, коханий невже то не сон,
У слухавку тихо кажу.
На іншому проводі чую слова,
Кохана пробач забаривсь.
У всьому мабуть винувата зима,
Коханням твоїм я зігрівсь...
Автор Тетяна Горобець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933640
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.12.2021
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)