За вікном- як на сірому ватмані- вУглем картина.
Там художник для мене всю ніч малював ось цю мить:
Мазком бІ́лої фарби яскріє лише скатертина-
Вітер парус надув із прання , що ось- ось полетить.
Товстим штрИхом дерева застигли похмурі і сірі,
Тоншим- голе гілля в висоті не густих шевелюр,
А он там аквареллю- фарбована в синє покрівля,
Та ще трішки смарагду - газону живого велюр.
Затушовано густо вугіллям ріллі чорні хвилі,
Вдалечінь розтушована смуга не скошених трав,
Олівцем акварельним - то кущик калини похилий,
Ледве видно його, бо між травами сірими впав.
Там на ватмані сірому , легко торкнувшись штрихАми,
Він позначив ще місто далеке з будівель - примар.
І до неба торкнувся художник своїми руками
Щоб могла я на сірому вгледіли тіні від хмар.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933648
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.12.2021
автор: Lesya Lesya