то осінь - одяг з мемуарів
вдягає листям тротуари
туманно світиться навхрест
утаємниченість небес
ти придивись, відчуй той дотик
всенеосяжності мовчань
а сни чекань та сподівань
залишать прохолодний подих
давно минулі почуття
за мить згадати як ніколи...
а ти казав не віриш в долю
і я... лиш в світле забуття
осінній чарівливий погляд-
нам небо дивиться улід
а ми війшли в маленький світ
і наші душі просто поряд
то трунок осені.без слів.
лиш відчувається.мовчання
весь світ неначе онімів
у передсмертному чеканні
то просто осінь...тихо так
легенько пурхає на плечі
а в пам*яті осінній вечір
неначе знак.таємний знак.
красивим жестом листопаду
паде завіса.розкажи
що бачиш ти у тім свічаді?
калейдоскопів вітражі?
не говори.того не треба
то лиш слова, хоч в них вся суть
і твої очі.....
зведені до неба
і хлюпає осіння каламуть.
8-11 жовтня Євгенція
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=93375
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 19.09.2008
автор: Аделаїда