...Засвіти мені, зіронько, з неба
Серед темної ночі тривог...
Мені світла й надії так треба
В лабіринті життєвих знемог...
Подаруй світлий струмінь чарівний--
Хай до самого серця летить...
Такий теплий ,прозорий і ніжний
Гріє серце, й воно-- не болить...
Онови мені душу, прохаю,
Засвіти у ній вогник надій,
Ну, а я вже його роздмухаю,
Підкладу оберемок із мрій.
В тім чарівнім живому багатті
Буду грітись сама й поділЮсь
Тим теплом,кому треба в сум'ятті,
Я на добрі слова не скуплюсь.
Й запалю добрий вогник надії
Тим,хто, може, чекав, як і я...
Знаєш ти--в мене добрі лиш мрії,
Обігрій їх, даруй їм життя...
Все у владі твоїй,чарівнице,
Ти ж освічуєш темінь буття...
Просвіти мене також,зірнице,
Зрозуміти дай моє життя...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933784
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.12.2021
автор: Зінаїда Супрович