На безкрайньому просторі
Де мільярди є зірок
В космічній сонячній системі,
Є окремий рукавок,
Земля-Планета там родилась,
Блакитним небом оповилась
І шле тепло у світ зірок.
Величава і тендітна,
Промінням Сонця обігріта.
Життям життю дає живому
І істотам, і людському.
Та важка Доля її спіткала
Хай би людей вона не знала,
Причина зла вони земному.
Що для людей природа?
Важно благо і нагода.
Звір не звір. Звір норму знає,
Баланс в природі він тримає.
А ти насититися ніяк не можеш
Гребеш, руйнуєш і не відродиш,
Що по твоїй волі занепадає.
Занедбали чисті ріки, моря, океани.
Та чи люди ви є добрі, ви є погани.
Повітря забруднили, землю хімікатом,
Та ще забруднили в радіоактивний атом,
Бо жадоба гріє серце, хоче буть багатим.
Зупинись, бо все не можна мати.
Дана Богом нам Земля, щоб про неї дбати.
2021р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933785
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.12.2021
автор: Сокол