Я в дитинстві так боялась кропиви
Що ноги обпечу дикою травою.
Мати земля мені сказала : ''Живи''
Рости, цвіти дочко -вічною весною.
Молись під час блискавиць, грози, вітру
І перечекай негоду : дощ та зливу.
Небо виплаче сльози... шукай світло
І крок за крок ти, долай життєву ниву.
Остерігайсь укусу змій, та звірів,
Що нападають зненацька на людину.
Хитрих лисиць, вовчиць, блазнів вампірів
Які п'ють кров і завдають удар в спину.
У землі, стільки цілющих трав, квіток
До матінки природи босоніж іди.
Зростай, як деревце до ясних зірок
Працюй, як бджілка зі цвіту збирай меди.
Ти, слухай милих райських пташок мову
Проженуть у втомленій душі сум, печаль.
Обніми, дуба... веди, з ним розмову
Розправиш у мріях крила злетиш у даль.
Де б не була повертай до калини
Будь, вільною птахою люби свободу.
Засолодить уста ягода малина
Від спраги пий з джерела чисту воду.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933814
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.12.2021
автор: Чайківчанка