Засніжений вокзал.Пора додому.
Де тих речей зібралось скільки нині !
Ще й зверху лялька - диво неповторне,
Художній твір місцевої майстрині.
Горить вбрання трояндою в пакеті,
У русу косу їй набило снігу.
І пластикові очі- сині , вперті,
Похожі на мої, мені на втіху.
Важкий багаж. Забилися колеса.
Летять сніжинки, зіткані в завісу.
Під першим снігом - рівне біле плесо
Застигло між смарагдового лісу.
І враз рука - торкнулася, лоскоче,
З моїх холодних пальців сніг знімає.
А я дивлюсь у теплі карі очі
І погляд відвести вже сил немає.
Важка валіза легко і поволі
Рукою дужою мостилась до відсіку.
В той час мені сміялась в очі доля
І мабуть луснула сама від того сміху.
Клубками сніг, як білий аркуш книги.
Не написать по ньому. Тягне даллю.
Не прозвучало навіть ім'я тихо.
Та закричала птаха вслід печаллю.
В долонях - скроні. Лялька на колінах.
В очах - не сльози- станули сніжинки.
Дорога ніби час - неспинно плине.
Я знов свою прогавила зупинку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933881
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.12.2021
автор: Lesya Lesya