Вигорить із часом пам'ять,
наче льоля.
В невідомі далі манить –
голос поля.
Постою на перепутті,
рушу далі.
Забуваючи в покуті
про печалі.
Знає постаріле місто
стільки таїн,
але вороття в дитинство –
не буває.
15.12.21р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933917
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.12.2021
автор: Микола Соболь