Сьорбав воду Чобіток із болота зранку,
Загубив бо, у прискок, дівчинку Меланку.
Не шукав її. Дарма. Не знайшов би. Знає.
Те дівчисько вже хто зна де собі ганяє!
Бо ж не вперше губить він свою господиню:
То в калюжах, то в ріллі, то в багнюці нині.
Так набігався, що все! Годі! Крапка! Баста!
Більше цій малій його взутися не вдасться!
Він роззявив свій носок, багви нахлебтавшись,
Зручно влігся на бочок й спатки там зостався.
Хай здійснить тепер дівча свою забаганку -
В калабаню, без взуття, стрибнути із ґанку!
Ще й підмовить утекти брата до світанку,
Раз не вміє берегти чобітки Меланка!
Марія Дребіт
15.12.2021 Португалія
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933927
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.12.2021
автор: VIRUYU