Червоне сонце зі сходу
Залило кров'ю росу
Косар іде по дорозі
У руках тримає свою косу
Коса стара затупилась
Іржа під'їла метал
Віки вона не гострилась
Та трава піде на сіновал
Стинає колос дозрілий
Безжальна стара коса
У резервації свято
Час врожаю колоса
Перемолотяться зерна
Піде солома в снопи
Будуть усі святкувати
І селяни і попи
У резервації життя твоє не має значення
Проходять роки адаптації у еміграції
В мізках лишають анотації - сліди прострації
Життя стабільне в резервації – Ідея Нації
У економіки стагнація – гіперінфляція
Люмпенізація як вирок – читай Горація
Кругом брехлива інформація – людей градація
Летить у прірву генерація – урбанізація
Сердець людських слаба пульсація – як деградація
Модифікація продуктів – інтоксикація
Забута мова праотців – асиміляція
Манкурти правлять у нас бал – все декорація
Тенденція летіти в низ – без гравітації
І еволюції кінець – евакуація
Життя стабільне в резервації – Ідея Нації
І де ця Нація ? І де я Нація ?
Червоне сонце зі сходу
Залило кров'ю росу
Косар іде по дорозі
У руках тримає свою косу...
2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934127
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.12.2021
автор: Юрген