Біла заметіль
Вселяє стежку в горах.
Весняний вітер.
Опадає цвіт
І пісня соловейка
Сумна стала враз.
О, вітре буйний!
Лиш вишень білоцвіту,
Прошу, не зривай.
Життя людини,
Мов білоцвіт весняний:
Відцвівши, облітає.
Люблю безмірно
На білоцвіт дивитись.
Весни окраса.
Радісний іду
У сад, де квітнуть вишні.
Зустріч тет-а-тет.
О, не облітай
Так швидко, білоцвіте!
Милування час.
Шукаю стежку.
Пелюстки облітають
Й встеляють землю.
Дивлюся сумно
На цвіт, що опадає.
Так й людське життя…
ффСело втопає
У вишень білоцвіті.
Магія весни.
Немов туманом,
Вишневим білоцвітом
вкриті схили гір.
Квітує слива.
Готується в дорогу
Перелітний птах.
Краєчок неба
Ледь-ледь зачервонився
Сонце устає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934160
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.12.2021
автор: Едельвейс137