Привіт, снігу-сніжиську, що затрушує стежини мого власного Я
Як тобі там, серед хмар, пів грудня, серденьку, спалося?
Східці моїх бажань чекали на тебе щодня
Але, за законами неба, як мало статися - сталося...
Привіт, снігу-сніжиську, про якого думала, що вже не вернеш,
Як тобі там, між дерев, на душу мені опадається?
Буває отак: незворотнє, а ти його ждеш і ждеш
І воно, як твоє, неодмінно сніжиськом до вікон вертається.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934478
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.12.2021
автор: Prosto Vilna