- Ти дуже на осінь схожа...
- Сумуеш без мене, мабуть?..
- Які ми далекі... Боже!...
- А краплі про це не знають...
Вони на моїх долонях
ховаються від негоди...
- А я у твоїм полоні...
Не можу без тебе! Годі!..
- Не треба нічого, правда...
Бо я вже не хочу знати:
чи справді розлука - зрада?...
І сльози втирала мати...
- Поглянь на мої відбитки
у наших старих альбомах...
- Які ми були улітку...
і декілька літ потому...
- А я у твою кімнату
приходитиму щоночі.
Листи на столі лишати.
Для тебе. Я дуже хочу...
- Ти мариш, чи просто мрієш?...
Бо це неможливо буде...
- Я мріяти буду, чуєш?!...
і вдарив себе у груди....
Щоранку вона шукала
листи на столі. Від нього...
Ще довго вона звикала
просити терпіння в Бога.
А він не сказав ні слова.
А він просто жив і дихав.
Лиш тільки ота розмова...
І свічка горіла тихо...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=93456
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.09.2008
автор: Ясмін